Державна служба експортного контролю України
[повернутись]
Вассенаарська домовленість

Вассенаарська домовленість

 

Вассенаарська домовленість є неформальною міжнародною організацією  для контролю звичайних озброєнь (товарів військового призначення, далі – ТВП) та пов'язаних з ними товарів подвійного використання (далі - ТПВ).

Про  створення Вассенаарської домовленості (далі - ВД)  офіційно було проголошено 19 грудня 1995 року після проведення відповідного засідання на найвищому рівні, в якому взяли участь 28 держав. Це був перший багатосторонній режим, якій охоплював як звичайні види озброєнь, так і пов’язані з ними „чутливі” товари подвійного використання.

Про створення нового режиму офіційно було проголошено у декларації в Гаазі.

Протягом 2 – 3 квітня 1996 року до режиму приєдналися Аргентина, Республіка Корея та Румунія, а 11 – 12 липня 1996 року -  Болгарія та Україна  як члени-засновники.

ВД офіційно почала функціонувати з липня 1996 року як режим, заснований 33 державами, що досягли консенсусу щодо Початкових елементів ВД (основного документа ВД) та прийняли рішення про введення з 1 листопада 1996 року на національних рівнях Контрольних списків та процедури інформаційного обміну.

У заяві для преси було підкреслено, що ця домовленість не буде спрямована проти будь-якої держави або групи держав та не перешкоджатиме чесним цивільним трансакціям, а також те, що вона не буде втручатися у право держав придбавати законні засоби, призначені для самооборони згідно зі статтею 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, а рішення стосовно передачі або відмови у передачі будь-якого предмету становитиме відповідальність кожної держави-учасниці. 

Метою ВД стало сприяння регіональній безпеці та стабільності,  сприяння прозорості передач звичайних озброєнь та пов'язаних з ними товарів подвійного використання, прийняття державами-учасницями відповідних зобов'язань щодо процедур здійснення передач таких товарів. Ця організація сприяє підвищенню рівня співробітництва між державами-учасницями з метою відвертання придбання озброєнь та чутливих товарів подвійного використання для цілей військового кінцевого використання тоді, коли ситуація в регіоні або поведінка держави-отримувача цих предметів є або стає причиною серйозного занепокоєння держав-учасниць ВД.

Держави-учасниці ВД ухвалили документ, що визначає правила експорту стрілецької зброї та легких озброєнь. Ці правила поєднують елементи прийнятої ООН у 2001 році Програми дії із запобігання, протидії та викорінення незаконної торгівлі стрілецькою зброєю і легкими озброєннями, а також документа ОБСЄ 2001 року про стрілецьку зброю і легкі озброєння.

Визнаючи загрози, які становлять несанкціоноване розповсюдження та використання переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК, особливо для цивільної авіації, операцій з підтримання миру, врегулювання криз та антитерористичних операцій, держави-учасниці ВД, починаючи з 2000 року, застосовують суворий національний контроль за експортом ПЗРК.

Основою такого контролю є прийняті Пленумом ВД „Елементи  експортного контролю за переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК)”.

Ці елементи охоплюють ракетні комплекси класу „поверхня-повітря”, спеціально сконструйовані для перенесення та використання однією особою, та інші ракетні комплекси класу „поверхня-повітря”, спеціально сконструйовані для обслуговування та використання кількома особами, які діють як окремий розрахунок; крім цього ці комплекси можуть переноситися лише кількома особами.

Засоби національного експортного контролю застосовуються кожною з держав-учасниць ВД до міжнародних передач або передач третій стороні ПЗРК, включаючи повні комплекси, складові частини, запасні частини, моделі, тренажери та симулятори для будь-яких цілей, у будь-який спосіб, включаючи їх ліцензований експорт, продаж, безкоштовну передачу, тимчасове користування, оренду, співвиробництво або домовленість про ліцензійне виробництво (надалі – експорт). Обсяг експортного та іншого пов’язаного з цим контролю включає дослідницьку діяльність, конструювання, розробку, інженерне забезпечення, виготовлення, виробництво, складання, випробування, ремонт, технічне обслуговування, проведення регламентних робіт, модифікацію, удосконалення, модернізацію, експлуатацію, використання, заміну або дооснащення, демілітаризацію та ліквідацію ПЗРК, технічні дані, програмне забезпечення, технічну допомогу, демонстрацію та навчання, пов’язані з цими функціями, а також безпечне транспортування та зберігання. Цей обсяг відповідно до законодавств держав-учасниць ВД може також стосуватися інвестування, маркетингу, реклами та іншої пов’язаної з ПЗРК діяльності.

ВД стала доповненням до вже існуючих міжнародних режимів контролю за нерозповсюдженням зброї масового знищення (далі - ЗМЗ).

Контроль за міжнародними передачами звичайних озброєнь та товарів подвійного використання в рамках ВД здійснюється у відповідності до прийнятих під час засновницького пленарного засідання у липні 1996 року керівних принципів (Початкових положень) та узгоджених переліків відповідних товарів.

Держави, що приєдналися до ВД, погодилися здійснювати на добровільній та конфіденційній основі обмін чутливою інформацією про експорт та імпорт товарів, здійснювати консультації щодо передач ТВП та окремих категорій ТПВ, а також сприяти  встановленню взаємопорозуміння при можливих ризиках таких передач.

На виконання міжнародних зобов’язань, обумовлених участю у ВД, держави-учасниці щопівроку розміщують в інформаційній системі Режиму звіти про передачі або відмови у передачах окремих товарів до держав-неучасниць ВД, а саме:

наданих дозволів на експорт окремих категорій звичайних озброєнь (звітні до Регістру звичайних озброєнь ООН категорії, у тому числі стрілецька зброя та легкі озброєння), внесених до Списку товарів військового призначення ВД;

наданих дозволів або здійснених міжнародних передач "чутливих" та "дуже чутливих" товарів, внесених до Списку товарів і технологій подвійного використання ВД;

відмов у наданні дозволів на передачу товарів, внесених до Списку товарів і технологій подвійного використання ВД;

відмов у наданні дозволів на експорт "чутливих" та "дуже чутливих", внесених до Списку товарів і технологій подвійного використання ВД;

наданих дозволів на здійснення по суті ідентичних передач "чутливих" та "дуже чутливих", внесених до Списку товарів і технологій подвійного використання ВД, відносно яких у попередній трирічний період було відмовлено іншою державою-учасницею.

Процедури ліцензування міжнародних передач товарів здійснюються на основі національних законодавств сторін.

Основою ВД є відповідні контрольні списки товарів військового призначення та товарів подвійного використання.

Станом на квітень 2020 року участь у міжнародному режимі експортного контролю „Вассенаарська домовленість” приймає 42 держави, а саме: Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Індія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканська Республіка, Польща, Португалія, Республіка Корея (Південна), Російська Федерація, Румунія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція та Японія.

Структура режиму Вассенаарська домовленість та основні категорії товарів, що контролюються цим режимом, наведені на мал. 2.

 

http://www.dsecu.gov.ua/img/publishing/?id=47194

 

 

 

[повернутись]