Головна сторінка



Пошук

розширений пошук

























Новини ДСЕКУ версія для друку
Лекція в рамках Всеукраїнського тижня права в Держекспортконтролі

Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року прийнята Загальна Декларація прав людини.

Відповідно до статті 1 Загальної Декларації визначається, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю й повинні діяти один щодо іншого і у дусі братерства.

Так кожного року і в кожній країні 10-го грудня відзначається День прав людини (Міжнародний день прав людини).

Права і свободи людини і громадянина є однією з найважливіших суспільних цінностей, головним об’єктом більшості конституційно - правових відносин. Кожній людині має бути забезпечена можливість користуватися основними правами і свободами. Держава зобов’язана гарантувати  здійснення цих прав і свобод усіма доступними їй засобами.

Після проголошення незалежності України права і свободи людини і громадянина закріплені та гарантуються Конституцією України.

Зокрема, в статті 21 Конституції України, визначається що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права та свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний її розвиток.

При цьому рівність прав жінки та чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Статтею 24 Конституції України визначено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Тому в державно-організаційному суспільстві правова характеристика особи покликана відігравати вирішальну роль, оскільки права та свободи людини і громадянина визначають найважливіші аспекти життєдіяльності людини у її відносинах з суспільством і державою.

Виходячи з вище викладеного, права і свободи людини і громадянина є необхідними для її нормального існування і розвитку. Ступінь реалізації прав і свобод людини і громадянина є показником рівня розвитку особи як суб’єкта права, дійсних соціальних можливостей людини. Яскравим прикладом таких прав є право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг та житло, право на безперервне покращення умов життя, справедливі і сприятливі умови праці, яке включає винагороду, що забезпечується як мінімум всім трудящим: справедливу заробітну плату, задовільне існування для них самих і їх сімей; умови роботи, що відповідають вимогам безпеки і гігієни.

Визнання державою прав і свобод людини і громадянина шляхом закріплення їх у Конституції та інших законодавчих актах є першим і необхідним кроком до їх утворення і реалізації. Держава має докладати максимум  зусиль для гарантування, охорони й захисту прав і свобод людини і громадянина, що визначає головний напрямок гуманізації держави, основні її гуманітарні характеристики. Так, згідно з Конституцією України, права і свободи людини і громадянина повинні визначати зміст і спрямованість діяльності Української держави, а їх утворення і забезпечення розглядається як головний обов’язок держави.

Держава не дарує прав людині тому і не може їх відібрати. Держава, яка порушує або обмежує права людини, має нести за це відповідальність. Цей принцип закріплений в Конституції України, зокрема в статті 56 визначається, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої їх незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю при здійсненні ними своїх повноважень. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Саме Конституція УкраїниОсновний закон держави, закріплює гарантованість реалізації прав і свобод громадянина. Обов’язок  гарантувати забезпечення реалізації прав і свобод покладаються насамперед на державу. Таке гарантування здійснюється всією системою органів законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні

 

 


Інформаційне повідомлення про результати засідання Міжвідомчої експертної Комісії при Держекспортконтролі
Інформаційне повідомлення про результати засідання Комісії з державної атестації (переатестації) системи внутрішньофірмового експортного контролю (протокол засідання від 23.06.2020 № 6).
24.06.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 504
До уваги суб`єктів господарювання! З технічних причин телефони Державної служби експортного контролю України тимчасово не працюють. За довідками звертатися за телефоном (044) 462-49-80
Інформаційне повідомлення про результати засідання Комісії з державної атестації (переатестації) системи внутрішньофірмового експортного контролю (протокол засідання від 18.05.2020 № 5
Інформаційне повідомлення про результати засідання Комісії з державної атестації (переатестації) системи внутрішньофірмового експортного контролю
Звіт за результатами публічного громадського обговорення Антикорупційної програми Держекспортконтролю на 2020-2021 роки
Інформаційне повідомлення про результати засідання Комісії з державної атестації (переатестації) системи внутрішньофірмового експортного контролю
17 квітня 2020 року відбудеться громадське обговорення у вигляді відеоконференції щодо обговорення проекту антикорупційної програми Державної служби експортного контролю України на 2020-2021 роки.
Антикорупційна програма Держекспортконтролю розроблена відповідно до статті 19 Закону України "Про запобігання корупції", Методичних рекомендацій щодо підготовки антикорупційних програм органів влади,