Головна сторінка



Пошук

розширений пошук























Міжнародні режими експортного контролю версія для друку
Хімічна і біологічна зброя та Австралійська група

http://www.dsecu.gov.ua/img/1x1.gifХімічна і біологічна зброя та Австралійська група

 

Основоположними документами у сфері нерозповсюдження хімічної та біологічної зброї є Протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних чи інших подібних газів і бактеріологічних засобів (Женевський протокол), Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї та про її знищення (КБТЗ) та Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення та застосування хімічної зброї та про її знищення (КХЗ).

Женевський протокол, укладений та підписаний у 1925 році за ініціативи Ліги Націй,  забороняв застосування задушливих, отруйних та інших подібних газів, а також бактеріологічних засобів на війні. Протокол створив перепону на шляху застосування хімічної та біологічної зброї, однак не передбачав заборону розробки, виробництва та накопичення такої зброї масового знищення. Згодом переговорний процес щодо цих видів зброї був продовжений, в результаті чого були укладені міжнародні договори про заборону біологічної зброї 1972 року та заборону хімічної зброї 1992 року.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї та про її знищення (КБТЗ) була відкрита для підписання у 1972 році та набула чинності у 1975 році. Вона стала першим міжнародним документом, спрямованим на запобігання розповсюдженню біологічної зброї. Країни-учасниці Конвенції беруть на себе зобов’язання не розробляти, не виробляти, не придбавати та не зберігати особливо небезпечні для людини, тварин та рослин мікроорганізми, не призначені для використання у мирних цілях (проведення наукових досліджень, профілактичних, захисних та інших заходів), а також обладнання та засоби доставки, призначені для застосування таких мікроорганізмів у збройних конфліктах або у будь-яких протиправних цілях. Крім того, КБТЗ передбачає знищення наявних у держави-учасниці мікроорганізмів, обладнання та засобів доставки, що є предметом Конвенції, або перенаправлення такого біологічного матеріалу на мирне використання. Також, держави-учасниці беруть на себе зобов’язання не передавати іншим державам або міжнародним організаціям біологічну зброю і товари, що можуть бути використані для її створення, та не допомагати і не заохочувати їх до такого придбання. Водночас, вони зобов’язуються співпрацювати у мирних цілях та дотримуватись положень Конвенції, не стримуючи економічний та технологічний розвиток держави.

У КБТЗ відсутні положення про заборону нових видів біологічної зброї, що з’являється у зв’язку із розвитком біотехнологій, генної інженерії, мікробіології та інших біологічних наук, тобто вона не охоплює генетично модифіковані мікроорганізми зі зміненими небезпечними властивостями, що дозволяє їх використання у створенні біологічної зброї.

Строк дії КБТЗ є необмеженим, але відсутність у ній механізму перевірки дотримання положень Конвенції, списку заборонених біологічних агентів та товарів, що підлягають державному контролю, знижує ефективність цього міжнародного документу. У зв’язку з цим учасники Конвенції докладають зусиль щодо створення такого механізму. На цей час державами-учасницями розроблені так звані “міри довіри”, відповідно до яких усі держави-учасниці, у тому числі Україна, на добровільній основі щорічно надають до ООН інформацію про виконання ними зобов’язань, обумовлених КБТЗ (про роботи, що проводяться у біологічній галузі, публікації, програми, національне законодавство тощо).

Станом на квітень 2017 року державами-учасницями КБТЗ є 178 країн. 6 країн (в основному африканських) підписали але ще не ратифікували Конвенцію.

У 1992 році на Генеральній Асамблеї ООН було ухвалено проект Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення та застосування хімічної зброї та про її знищення (КХЗ), призначеної доповнити Женевський протокол в частині повної заборони хімічної зброї, недопущення її розповсюдження та відтворення у майбутньому. Роком пізніше її було відкрито для підписання. Після ратифікації КХЗ 65 державами, Конвенція набрала чинності у 1997 році. Як і КБТЗ має безстрокову дію.

Згідно з Конвенцією розробка, виробництво, володіння та застосування хімічної зброї забороняється. До всіх держав-учасниць Конвенції встановлюється вимога знищити існуючі запаси хімічної зброї (якщо така є). Реалізація цієї заборони, а також вся діяльність, пов’язана із знищенням хімічної зброї, контролюється створеною для цього Організацією про заборону хімічної зброї (ОЗХЗ) із штаб-квартирою в Гаазі (Нідерланди).

Крім того, Конвенція регулює виробництво, переробку та споживання хімікатів, що є речовинами, які відносяться до хімічної зброї, а також таких, що можуть використовуватись для її виробництва (це так звані хімікати подвійного використання, які мають цілком цивільне призначення). Зазначені категорії хімікатів наведені у Додатку з хімікатів до Конвенції. В залежності від ризику, який несе хімікат, його включено до одного з трьох списків хімікатів Додатку:

Список 1 – хімікати, що у минулому застосовувались як хімічна зброя, вони дуже обмежено використовуються у мирних цілях та становлять високий ступінь ризику; до них застосовується жорсткий контроль, включаючи встановлення обмежень щодо максимального обсягу виробництва;

Список 2 – хімікати, які головним чином є прекурсорами хімікатів Списку 1, більшість з яких використовується у промисловості та становить значний ризик з точки зору цілій Конвенції;

Список 3 - хімікати, що становлять певний ризик, оскільки вони також можуть бути використані у виробництві хімічної зброї, водночас виробляються у великій кількості в комерційних цілях та знаходять широке застосування у хімічній промисловості.

Перевірка виробничих потужностей та самого виробництва хімічних речовин подвійного використання, що можуть  бути використані для створення хімічної зброї, також здійснюється ОЗХЗ. Інспектуванню ОЗХЗ підлягає певна кількість українських цивільних об’єктів хімічної промисловості, діяльність яких регламентується положеннями Конвенції.

Згідно з вимогами КХЗ державному контролю підлягають передачі хімікатів, що містяться у Додатку (як внутрішні, так і міжнародні).

Інформація щодо міжнародних передач певних хімікатів надається державами-учасницями до ОЗХЗ.

Важливим положенням КХЗ є міжнародна взаємодія у сфері мирного використання хімічних речовин.

Знищення хімічної зброї планувалось здійснити протягом 10 років після набрання чинності Конвенцією, але у зв’язку з тим, що деякі країни не змогли дотриматись цього строку, рішенням держав-учасниць його було продовжено. Враховуючи, що знищення хімічної зброї здійснюється з порушенням встановлених строків (головним чином внаслідок економічних причин), завершення цього завдання залишається пріоритетним на найближчий час.

На цей час КХЗ ратифікована більшістю країн світу (станом на квітень 2017 року – 192 країни), у тому числі Україною, яка ратифікувала Конвенцію у 1998 році.

 Так звана Австралійська група (далі - АГ) була створена у 1985 році, коли світова спільнота висловила занепокоєння з приводу використання хімічної зброї (далі - ХЗ) під час ірано-іракської війни 1980-1988 років для здійснення країнами-учасницями однакових правил щодо контролю за експортом над товарами, що можуть бути використані для створення хімічної чи біологічної зброї, у тому числі “агентів” та “прекурсорів” цієї зброї.

Держави-учасниці цієї неформальної групи співпрацюють в питаннях підтримки та розвитку національних систем експортного контролю. Метою цієї співпраці є запобігання подальшому поширенню експорту хімічної продукції, що може бути використана або перенацілена на застосування в програмах створення хімічної або біологічної зброї.

АГ узгодила Керівні принципи діяльності та низку Списків, що визначають хімічні прекурсори, біологічні речовини, хімічне та біологічне устаткування подвійного використання, а також відповідні технології. Держави-учасниці взяли на себе політичні зобов'язання забезпечити національний контроль над експортом зазначеної продукції.

З 1997 року Україна на національному рівні впровадила правила та списки, рекомендовані цим режимом, а в квітні 2005 року набула членства у режимі Австралійська група.

Станом на квітень 2017 року участь у міжнародному режимі експортного контролю „Австралійська група” приймають 41 держава та Європейська Комісія, а саме: Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ісландія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея (Південна), Румунія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.

Структура списків товарів, які підлягають контролю відповідно до КЗХЗ, КБТЗ та АГ, наведена на мал. 5.

 

http://www.dsecu.gov.ua/img/publishing/?id=47196 

 

 


Інформаційне повідомлення про результати засідання Міжвідомчої експертної комісії при Держекспортконтролі з питань надання юридичним особам повноважень на здійснення діяльності
Інформаційне повідомлення про результати засідання Комісії з державної атестації системи внутрішньофірмового експортного контролю
Інформаційне повідомлення про участь делегації України у семінарі з питань контролю за експортом звичайних озброєнь Working Party on Conventional Arms Export
Інформаційне повідомлення про результати засідання Міжвідомчої експертної комісії при Держекспортконтролі з питань надання юридичним особам повноважень на здійснення діяльності
Інформаційне повідомлення про результати засідання Комісії з державної атестації системи внутрішньофірмового експортного контролю
Процес підготовки річних національних програм під егідою Комісії Україна - НАТО здійснюватиметься за методикою Results-Based Management
Інформаційне повідомлення щодо роботи єдиного державного інформаційного веб - порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі"
19-21 березня 2019 р. в рамках Програми EXBS відбулися консультації щодо навчальних матеріалів з питань ліцензування у сфері експортного контролю
Роз'яснення щодо алгоритму діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з міжнародними передачами товарів, зокрема механізму застосування процедур державного контролю за їх міжнародними передачами
Інформаційне повідомлення